26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції відбувся вибух, який став причиною однієї з найбільших техногенних катастроф у світовій історії. «Мирний» атом за лічені секунди здолав державні кордони, спричинив національну трагедію, наслідки якої ми відчуваємо й досі. Життя поділилося на епоху до Чорнобиля та після нього. Минуло 35 років від тих квітневих подій, але ми й досі продовжуємо усвідомлювати розміри цієї катастрофи, її вплив на наше життя.
Чорнобильська трагедія опалила долі мільйонів громадян. Породила велику кількість проблем, які з плином часу змінюються, трансформуються, але не зникають.
Чорнобиль – безумовна велика трагедія, але це і символ мужності багатьох тисяч наших земляків. Участь у ліквідації наслідків атомної катастрофи брали понад 600 тисяч українців. Ризикуючи власним життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від подальшого розповсюдження радіації. Пожежники та члени рятувальних команд – це ті, хто першими взяли на себе обов’язок приборкати «радіоактивного звіра» та отримали значні дози опромінення.
Сьогодні низько схиляємо голову перед світлою пам’яттю героїв і віддаємо шану мужнім людям, які зуміли приборкати ядерну стихію ціною власного життя.
Час не загоїв рани, не стер з нашої пам’яті ті трагічні події, імена героїв, які проявили високий патріотизм і жертовність! Вічна їм слава!
У 35 роковини Чорнобильської катастрофи, ми, як ніколи, повинні відповідально ставитись до використання атому. Глобалізація екологічних проблем змушує замислитись, яку ж планету ми залишаємо майбутнім поколінням.
Нехай ніколи не змовкають дзвони пам’яті!
Нехай ніколи не спіткає нашу країну така біда!
Вічна слава і шана!