26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції відбувся вибух, який став причиною однієї з найзначніших техногенних катастроф у світовій історії. Життя людства розділилося на епоху до Чорнобиля та після нього. Минуло тридцять п’ять років від тих квітневих днів вісімдесят шостого року, а ми й досі продовжуємо усвідомлювати розміри цієї катастрофи, її вплив на біосферу у планетарному масштабі, екологічні та гуманітарні наслідки, що тривають до сьогодення.

Участь у ліквідації наслідків атомної катастрофи брали понад шістсот тисяч українців, десятки тисяч громадян були вимушені залишити свої домівки і майно, відселені у безпечні для проживання місцевості із межі відчуження. Крім того, за ці роки понад мільйон людей залучались до робіт у 30- кілометровій зоні лиха.

Пожежні та члени рятувальних команд, що знаходилися на станції – ті, хто першими взяли на себе обов’язок приборкати «радіоактивного звіра», отримали значні дози опромінювання, в них розвинулася променева хвороба, що призвела до втрати здоров’я та передчасної смерті. Багатьох з ліквідаторів аварії на ЧАЕС вже нема з нами. 

До подолання наслідків вибуху реактора долучилося й чимало наших земляків-волинян. Разом із іншими мешканцями усіх регіонів нашої країни вони виконували пожежно-рятувальні роботи, здійснювали хімічний захист навколишнього середовища. Було залучено водіїв, будівельників, медиків, резервістів, яких по мобілізації відправлено у зону лиха, співробітників органів внутрішніх справ, що забезпечували охорону правопорядку безпосередньо на місці подій, здійснювали відселення жителів міст Чорнобиль, Прип’ять та навколишніх сіл.

Мужніми вчинками відзначилося багато людей і серед них наш земляк льотчик-випробовувач Анатолій Дем’янович Грищенко. Це його гвинтокрила машина виробляла  дива еквілібристики над палаючим четвертим енергоблоком. Ризикуючи життям, він доставляв такі необхідні для подолання лиха вантажі , використовуючи нестандартно довгу підвісу, спускався майже втричі нижче встановленої наказом норми. Під час виконання вильотів отримав дозу опромінення, що в п’ятнадцять разів перевищувала допустиму норму

Такі, як він – лишаються жити у наших вдячних серцях!

Сьогодні, вшановуючи  подвиг цих людей, розуміємо, що наразі варто перейти від усвідомлення трагедії, через її подолання до подальшого розвитку і життя. Напередодні Дня Пам’яті вшановуються живі учасники тих подій. Проводяться  урочисті зустрічі з «чорнобильцями», «через роки» герої знаходять свої нагороди та відзнаки. Вивчаються умови їх проживання, медичні та соціально-побутові потреби. Забезпечується надання адресної допомоги ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Долучилася до справи й молодь – школярі та учні навчальних закладів, де зараз тривають конкурси-виставки дитячого малюнку під загальним гаслом: «Чорнобиль не має терміну давності». Краще й не скажеш.

Тридцять п’ята річниця катастрофи в Чорнобилі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *